Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.01.2015 року у справі №906/873/14
Постанова ВГСУ від 16.09.2015 року у справі №906/873/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 906/873/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівГрейц К.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "ВлаБоДе", смт. Нова Борова, Житомирська обл.на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 рокуу справі господарського суду Житомирської областіза позовомПрокурора Володарсько-Волинського району, смт. Володарсько-Волинський, Житомирська обл. в інтересах держави в особі: 1. Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, м. Житомир, 2. Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, смт. Володарсько-Волинський, Житомирська обл.доПриватного підприємства "ВлаБоДе", смт. Нова Борова, Житомирська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачівВідділу Держземагенства у Володарсько-Волинському районі Житомирської області, смт. Володарсько-Волинський, Житомирська обл.пророзірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників

прокуратури: Савицька О.В., посвідчення ГПУ від 13.03.2013 року № 015589,

позивача-1: Рябушко С.О.,

позивача-2: не з'явився,

відповідача: Касперчик З.В.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Володарсько-Волинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області та Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "ВлаБоДе" (далі за текстом - ПП "ВлаБоДе") про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 204, 0485 га, що знаходиться на території Фасівської сільської ради поблизу с. Томашівка і Кам'яний Брід, який укладений між ПП "ВлаБоДе" та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією 16.02.2006 року, припинення права користування ПП "ВлаБоДе" вказаною земельною ділянкою та повернення її Володарсько-Волинській районній державній адміністрації.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.08.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів було залучено відділ Держземагенства у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано безпідставністю позовних вимог, оскільки ні умови договору, ні чинним законодавством не передбачено відповідальності орендаря у вигляді дострокового розірвання договору оренди землі за невикористання частини земельної ділянки, так як це поняття є відмінним від використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; до того ж, орендар сплачує орендну плату вчасно та в повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.2014 року було змінено та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.02.2006 року загальною площею 204, 0485 га, що знаходиться на території Фасівської сільської ради поблизу с. Томашівка і Кам'яний Брід, який укладений між Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією та ТОВ "ВлаБоДе"; в задоволенні позову - відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що ПП "ВлаБоДе" було надано в оренду земельні ділянки, площею 15, 8199 га (лісові землі), площею 25, 7021 га (болота) та площею 0, 0336 га (під каналами), які не можуть використовуватися за цільовим призначенням, визначеним договором оренди землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки вказані земельні ділянки належать до категорій земель із іншим цільовим призначенням; відтак, спірний договір оренди землі не відповідає вимогам закону, оскільки сторони не досягли згоди щодо умов використання та цільового призначення земельної ділянки, а тому такий договір необхідно визнати недійсним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПП "ВлаБоДе" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року в частині зміни рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.2014 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2006 року та залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.2014 року.

Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач-1 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розпорядженням від 28.01.2015 року № 03-05/99 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Грейц К.В., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року в частині зміни рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.2014 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2006 року - скасувати та залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.2014 року, а прокурор та представник позивача-1 проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідача-1 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Володарсько-Волинської районної державної адміністрації від 10.02.2006 року № 41 затверджено проект землеустрою щодо відведення ПП "ВлаБоДе" земель запасу Фасівської сільської ради загальною площею 204, 0485 га, в тому числі: рілля - 136, 2408 га, пасовища - 26, 2521 га; лісові землі - 15, 8199 га; болота - 25, 7021 га; під каналами - 0, 0336 га та надання їх в оренду строком на 20 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16.02.2006 року Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ВлаБоДе", правонаступником якого є ПП "ВлаБоДе" (орендар), було укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 10.02.2006 року № 41, яка знаходиться на території Фасівської сільської ради біля с. Томашівка і Кам'яний Брід.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 204, 0485 га, у тому числі: рілля - 136, 2408 га, пасовища - 26, 2524 га; лісовкриті площі - 15, 8199 га; болота - 25, 7021га; під каналами - 0, 0336га.

Договір укладено терміном на 20 (двадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Згідно з п. 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки землі ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 16 Договору).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 39 Договору).

Договір зареєстровано у Володарсько-Волинському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 16.02.2006 року.

Факт передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 16.02.2006 року.

22.05.2013 року до Державної інспекції сільського господарства України надійшов лист Межиріченського гірничо-збагачувального комбінату № 446, в якому товариство просило вирішити питання щодо проведення територіальним органом Держсільгоспінспекції України перевірок ПП "ВлаБоДе" на предмет дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, що розташована на території Фасівської сільської ради.

Згідно наказу № 590-од Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 15.07.2013 року на виконання листа Держсільгоспінспекції України від 06.06.2013 року № 6-1-6/521-13 "Про розгляд листа Межиріченського гірничо-збагачувального комбінату" призначено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства ПП "ВлаБоДе" з питань використання земельних ділянок.

Державним інспектором сільського господарства Житомирської області обстежено орендовану земельну ділянку та складено Акт обстеження земельної ділянки від 18.07.2013 року № 60/21, в якому встановлено факт використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землі площею 179,349 га, у тому числі: рілля - 111, 5408 га, пасовища - 26, 2521 га, лісовкриті площі - 15, 8199 га, болота - 25, 7021 га, під каналами - 0, 0336 га. Земельна ділянка площею 24, 7 га під ріллею, на момент перевірки, поросла бур'яном та чагарником і не використовувалася для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель" та свідчить про факт невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами.

Також з матеріалів справи вбачається, що в подальшому Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області було проведено ряд перевірок вказаної земельної ділянки 22.07.2013 року, 08.10.2013 року, 25.11.2013 року, 30.05.2014 року, 06.06.2014 року та складено відповідні акти перевірок, в яких встановлено, що відповідні частини земельної ділянки не використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, поросли бур'яном, чагарниками, самозасіяними кущовими і деревним насадженнями, що є порушенням ст. ст. 91, 96 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель".

Прокурор, вважаючи, що вказані дії відповідача порушують права позивачів, звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки, на його думку, факт невикористання відповідачем частини орендованої земельної ділянки свідчить про використання земель не за цільовим призначенням, що в свою чергу є підставою примусового припинення прав відповідача на земельну ділянку шляхом розірвання договору оренди у відповідності до приписів п. "г" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

За результатами розгляду справи місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки ні умови договору, ні чинним законодавством не передбачено відповідальності орендаря у вигляді дострокового розірвання договору оренди землі за невикористання частини земельної ділянки, так як це поняття є відмінним від використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; до того ж, орендар сплачує орендну плату вчасно та в повному обсязі.

В той же час, апеляційний господарський суд з урахуванням встановлених обставин справи, на підставі ст. ст. 19, 22, 57, 58 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Водного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про землеустрій", ст. 3, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського кодексу України дійшли висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, оскільки ПП "ВлаБоДе" було надано в оренду земельні ділянки, площею 15, 8199 га (лісові землі), площею 25, 7021 га (болота) та площею 0, 0336 га (під каналами), які не можуть використовуватися за цільовим призначенням, визначеним договором оренди землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так як вказані земельні ділянки належать до категорій земель із іншим цільовим призначенням; відтак, спірний договір оренди землі не відповідає вимогам закону, оскільки сторони не досягли згоди щодо умов використання та цільового призначення земельної ділянки, а тому такий договір необхідно визнати недійсним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, а тому судові акти не можна вважати законними та обгрунтованими з огляду на наступне.

Так, в ст. 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що встановлення та зміна цільового призначення земель здійснюється згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, частиною першою якої визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відтак, апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану постанову щодо зміни цільового призначення землі, наданої в оренду, без рішення уповноваженого на те органу, перебрав на себе повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зазначені в ст. 20 Земельного кодексу України.

До того ж поза увагою апеляційного господарського суду залишився той факт, що в Проекті землеустрою, оформленому Володарсько-Волинським районним відділом Житомирської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" № 491 від 11.01.2006 року, вказано, що відповідачу відведено земель в оренду строком на 20 років саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В той же час ніяких змін щодо категорії та цільового призначення орендованої земельної ділянки ні до розпорядження голови Володарсько-Волинської районної державної адміністрації від 10.02.2006 року № 41, ні до зазначеного Проекту землеустрою, ні до укладеного сторонами Договору оренди землі уповноваженими органами не вносилось.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що вирішуючи даний спір судам попередніх інстанцій необхідно було з'ясувати місцезнаходження орендованої земельної ділянки, зокрема, чи знаходиться така земельна ділянка в межах або поза межами сільської ради і залучити до участі у справі Фасівську сільську раду, оскільки її участь у справі безпосередньо буде впливати на правильне вирішення спору.

Однак, зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ПП "ВлаБоДе" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі № 906/873/14 - скасувати.

3. Справу № 906/873/14 направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: К.В. Грейц

О.М. Сибіга